Думки великих людей про Т.Г.Шевченка
Степан Тудор: «Шевченко «одним томом поезії влучив як
стрілою в серце своєї епохи…»
Василь Стефаник: «Шевченко українське слово перетопив на
чисте золото української поезії.»
Юрій Смолич: «Для мого покоління Шевченко пробуджував нашу
свідомість і формував наш світогляд.»
Вадим Скуратівський: «Саме з Шевченка розпочинається
довгий і драматичний процес планетарної демократизації світової літератури…»
Володимир Базилевський: «Він ( Шевченко) вершинна парость
родового дерева нашої нації.»
П. Г. Тичина: «Французький письменник Меріме говорив про
Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника»
бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити
постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина»,
«Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у
винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально
кожним рядком своїм поетичним».
«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну
Вітчизну».
«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна
вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми
повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого
ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме - і політичну поезію, і
лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого.
Цінуймо Ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».
М. І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність,
але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були
думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».
В. П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни
віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для
кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу
для себе честь назвати такого поета своїм».
Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це
такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за
справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному
вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї
Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного
життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».
А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів,
як треба любити батьківщину і свій народ».
П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній
яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша
Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і
Міцкевичем…».
Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як
професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових
малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково
непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його
справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського
мистецтва».
Остап Вишня: «Т. Г.Шевченко! Досить було однієї людини,
щоб врятувати цілий народ, цілу націю».
Олесь Гончар: «Всюди, де вiн тiльки бачив гнiт i безправ'я,
приниження людини, хай було це на волзькому пароплавi, чи в азiатських
пустелях, чи грiзним стогоном докочувалося iз кавказьких гiр, – всюди зло i
неправда викликали вибух поетового протесту, i щоразу вiн був готовий стати до
бою з насильством i злом».
Комментариев нет:
Отправить комментарий